Jesteś tutaj: Home » Z życia Kościoła Katolickiego » Artykuły/Статті » Вибір думок св. Отця Піо

Вибір думок св. Отця Піо

Брати, розпочнімо сьогодні чинити добро, бо як досі ми ще нічого не вчинили (пор. Св. Бонавентура, Біографія довша св. Франциска XIV,1). Ці слова, які св. Франциск висловив у глибокій покорі, він звернув до самого себе. Зробімо і ми їх своїми.

Насправді ми нічого не зробили до сьогодні, а якщо й зробили, то цього замало.

Роки минали самі по собі, надходив новий рік і закінчувався як старий, а ми навіть не задумувалися над тим, скільки ми доклали зусиль: чи немає чого відбудовувати, додати, хіба немає нічого, що потрібно було б усунути з нашої поведінки?

Ми часто жили безумно, не задумуючись, так, ніби не надійде той день, коли Предвічний Суддя покличе нас до себе і запитає про наші досягнення. А ми не задумувалися над тим, як проводили час. А все таки за кожну хвилину доведеться детально розрахуватися: за кожну божу благодать, за кожне святе натхнення, за кожну подаровану нам можливість робити добро.

Навіть найменше порушення святого Божого Закону буде взяте до уваги. Які ж ми бідні! Уже не буде можливості повторити прожитий час, коли ми зі страхом і розкаянням постанемо перед справедливим судом Бога. Тоді скажемо: „О гори, покрийте нас!, а пагорбам: Упадіте на нас! О, земле,відкрийся і сховай мене, тому що тремчу в присутності Найвищого!” (пор. Ос 10, 8; Лк 23, 30).

А якщо Бог буде змушений виголосити засуджувальний вирок: Лукавий слуго, лінивий та нікчемний, іди геть від Мене на вічну кару, в темряву кромішню, у пекельний вогонь!” (пор. Мт 25, 27.30.46). Говорячи іншими словами, почнеться безкінечний час жахливих кар і мук, які навіть описати неможливо.

Ми захочемо хоча б на одну хвилину повернутися у минуле, щоб відшкодувати та відпокутувати скоєне нами зло. Ми були б дуже вдоволені можливістю повернення на землю, щоб провести своє життя з більшою мудрістю та користю.

На превеликий жаль, для нас лише раз пробила остання година; зупинилося

серцебиття, для нас усе закінчилося, настав час розплати, час на винагороду і

кару. Такими, які ми будемо у хвилину смерті, ми постанемо перед Христом

Суддею. Наші благальні прохання, наші сльози, наші каяття, зітхання, які

тут, на землі, могли ще ублагати жалість Божого Серця, які б могли випросити

допомогу через святі Таїнства і вчинити нас, грішників, святими людьми, зараз уже не матимуть значення. Минув час Божого милосердя. Зараз починаєтся час справедливості.

Два слова описують реальність нашої вічності: „Ніколи, ніколи! Завжди, завжди!” Ти вже ніколи не зможеш радіти насолодою оглядання Бога; ніколи не зможеш мати за друзів Найсвятішу Діву і всіх Святих. Вже ніколи біля твого боку не стоятиме твій ангел охоронець, щоб тобою піклуватися. Протягом земного життя ти був глухим і бунтував на його люблячі та постійні зауваження. Ти вже ніколи не приєднаєшся до близьких твоєму серцю людей, яких ти любив на землі, тому що в тебе не було сили їх наслідувати на дорозі до святості. Тобі вже ніколи не буде подарована благодать споглядання Ісуса Христа в світлі Його божесвенної слави. Він вже не прийде до тебе на зустріч, показуючи преславні шрами на своїх святих руках і гідному честі боці, з якого вилилася вся Його дорогоцінна кров, щоб тебе відкупити з рабства гріха й сатани.

Ти знехтував Ісусом, коли Він був у твоєму розпорядженні і ти мав можливість звернутися до Нього заради спасіння самого себе і багатьох грішників, таких, як ти. А зараз ти просиш в Нього про хоча б одну тільки краплю прохолодної води і взиваєш до Ньоого, але, на жаль, тобі не буде це подароване ані сьогодні ані будь-коли ще. Ти назавжди будеш у товаристві засуджених. Твої очі будуть дивитися на страшні видовища, твої вуха будуть чути жахливі відверті прокляття й богохульства. Твої почуття зазнають невимовних мук і терзань, а твоя душа, яка не зможе бачити Бога і радіти Ним, Який є нескінченим добром, з відчаю і болю буде проклинати саму себе і Його. І так вже буде, завжди, на віки вічні!

О, Владико моєї душі! Яка ж сумна й трагічна доля чекає мене, якщо я не

вирішу змінити життя, якщо не намагатимуся використовувати час, подарований мені Тобою, на збирання скарбів на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. (пор. Мт 6, 20).

Хто має час, нехай не зволікає з наверненням! Не відкладаймо на завтра те, що

можемо зробити сьогодні. Зрештою, хто може нас запевнити, що завтра ми ще будемо жити? Послухаймо голос нашого сумління, голос королівського пророка: „Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим! Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара. Якби ж то ви послухали вже голос його сьогодні! «Не будьте тверді серцем, як у Меріві, як у день Масси в пустині, де спокушали мене батьки ваші, випробовували мене, хоча й бачили моє діло” (пор. Пс 95, 6-9). Встаньмо і розпочнімо збирати скарби на небесах, тому що у нашому володінні є тільки оця мить, яка швидко минає.

Завдяки Божій благодаті ми сьогодні знаходимось на початку нового року, і тільки Бог знає, чи побачимо його кінець. Тому ми повинні всім серцем винагороджувати Богові за грішне минуле, будувати краще майбутнє, а за добрими постановами нехай слідують святі вчинки.

О, так! Чинімо це, бо в залежності від того, як ми потурбуємося про вічне щастя, залежить те, чи будемо ми радіти найсолодшим Серцем Ісуса і чи матимемо імпульс до того, щоб потурбуватися про добро наших братів, які заохочені нашим зусиллям будуть мати сили йти дорогою справедливості і любові. Говорімо самі до себе з твердим переконанням, що говоримо правду: душе моя, почни сьогодні чинити добро, бо ти й досі нічого не зробила.

Чинімо так, пам’ятаючи, що опинимося в присутності Бога, Який нас бачить.

Щодня повторюйте собі наступні слова: Господь мене бачить і оцінює те, що я роблю. Живімо так, щоб Він нічого іншого не бачив, окрім добра. Захищаймося від світу та його пожадливості, які, мов дикий звір, хочуть знищити наше вічне добро, а в нашій слабкості надіймося на допомогу Божу. Бог, Якого ми хочемо споглядати, нехай буде присутній у нашому розумі, нехай завжди допомагає нам. Він завжди вірний своїм обітницям, а спостерігаючи, як мужньо ми боремося, пошле своїх ангелів, щоб допомогли нам в час випробування.

Вінець хвали приготований тільки для тих, хто мужньо бореться аж до кінця (пор. Од 2, 10). Перенось труди й ти, як добрий воїн Христа Ісуса. (пор. 2 Тим 2, 3). Розпочни цей новий рік нашої святої боротьби. Бог буде тобі товаришувати та допомагати й винагородить тебе вічною перемогою. Богу нехай буде подяка!

(Ep IV, ss. 875-879).

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *

*

code